20 лютого відбулося обговорення за підсумками зустрічі Папи Франциска та Патріарха Кирила на Кубі, організоване «La Civilta Cattolica» - одним із найстаріших та найшанованіших католицьких журналів Італії. Головними доповідачами виступили Директор «La Civilta Cattolica» А.Спадаро, Ректор Папського східного інституту Д.Назар, доцент Папського східного інституту проф. Дж.Марані. Участь у заході також взяли Посли та дипломати, Вірменії, Сербії, Румунії, Грузії, Колумбії, Перу та інших держав, а також Посол України при Святому Престолі.

Директор «La Civilta Cattolica», який супроводжував Понтифіка в поїздці на Кубу, зазначив, що ключовим моментом був сам факт зустрічі та особистого спілкування двох релігійних лідерів (якого не було 1000 років), а не декларація та її текст. На його думку, текст є компромісом між позиціями сторін, які в деяких питаннях суттєво розходяться. Не дивлячись на очевидні відмінності бачення таких проблем як прозелітизм, унія, конфлікти в Україні та Сирії та ін., сторони змогли продемонструвати волю до консолідації зусиль у контексті фундаментального питання захисту християн, в першу чергу, на Близькому Сході. Головним позитивом, на переконання А.Спадаро, є те, що червоною ниткою крізь текст документу проходить тема миру і спільної відповідальності за мир.

Ректором Папського східного інституту (громадянин Канади українського походження) було відзначено розуміння реакції на зустріч та Декларацію з боку громадськості в Україні, де є «незагоєні рани».

Дж.Марані привернув увагу до неоднозначної реакції на декларацію в Росії та всередині РПЦ, яка, на його думку, є дуже розрізненою у питанні ставлення до співпраці з католиками. Разом з тим, Дж.Марані процитував думку одного незалежного експерта, що «зустріч в Гавані сприятиме початку європеїзації концепції «руського міра».

Гаванська зустріч відкриває двері для інтенсифікації співпраці між двома церквами. Водночас, переважаючою є думка про те, що конкретних відчутних зрушень на  цьому напрямку можна буде чекати нескоро. Як приклад, у цьому зв’язку учасниками конференції наводиться історичний шлях примирення між Римом і Константинополем. Зокрема, помітне потепління у стосунках між Римо-католицькою церквою та православним Вселенським патріархатом відбулося лише через багато років після історичної (першої з 1054 р.) зустрічі Папи Павла VI з Патріархом Афінагором у 1964 р., в ході якої було знято взаємні анафеми.